Ліна Костенко "Записки українського самашедшего"

БОРТЖУРНАЛ КАПІТАНА ОЧЕВИДНІСТЬ


Не читайте за обідом українських газет. І ніяких не читайте. А також не дивіться телевізор і не ходіть в інтернет. Тільки тоді ви отримаєте шанс залишитися при ясному розумі.

Героєві роману Ліни Костенко – не пощастило.

«Але навіщо я все це записую? Бо воно було. Воно ж для чогось було. А завтра забудеться, наче його й не було. То хай хоч сидить в електронній пам’яті мого комп’ютера».

Випустити на вісімдесятиріччя перший прозовий роман – це вчинок. Поважний вік і приголомшливий авторитет автора прирікає книжку на пафосне вшанування в академічному середовищі, прискіпливе вивчення з боку вузького літературно-критичного товариства та, ризикну припустити, тотальне протестне несприйняття молодою літгенерацією. І до першого, і до другого, і до третього, сподіваюся, Ліна Василівна готова. Більш того, підозрюю, її це мало хвилює: цілі поставлено набагато вищі. Але про цілі трохи пізніше.

( Read more... )

Писательское Щастье

Пришли авторские экземпляры "Писем полковнику".

Почему-то упакованные в рукопись "Все о климаксе".
Читаю. Познавательно.